Все ж

все ж – словосполучення незмінювана словникова одиниця

Кобилянська Ольга – Нiоба

Хоч як на самотi й у злиднях проживала вона там своi днi зi своiм молодшим сином-п’яницею, без чоловiка, та без iнших своiх дiтей, а все ж таки, коли наставала недiля або свято, вона це там скорше знала й iнакше себе почувала. Все ж таки вона була мати його дитини. Але все ж таки, мамо, все ж!

Борис Грінченко – Брат на брата

Але все ж ця справа наробила тоді великого шелесту в їх невеличкому городі. Та вже все село знає, що вас випущено… Каже: все те брехня, ніякого маніфесту нема. що хоч Наталю Миколаївну тут і не займають, та все ж краще їм бути поки що, далі від Ладинки. І все ж силкуючися робити якомога менше шелесту, вони вийшли з яру в поле.

Все ж таки

все́ ж таки – словосполучення незмінювана словникова одиниця

УКРАЇНКА Леся – Кассандра

Долон А все ж пророкування вислухають. Все ж то жінка! Стара рабиня (входить) Там той, чужий, все домагається, чому його не кличуть. Ми не однакові, а все ж ми рівні, як не в ділах, то все ж хоч у думках. 4-й вартовий Все ж одна родина! Вже все скінчилось, і війна, і горе, час відпочити.

А все ж таки

а все́ ж таки – словосполучення незмінювана словникова одиниця

КОСТЕНКО Ліна – Берестечко

І хоч не дуже вірю чудесам, а все ж якісь тут шерехи постійні. І звичка, звичка, спадок всіх неволь, болото… жабавсе ж таки король. І все вже не моє. А запорожці все сидять як соколи на чортомлицькім рукаві Дніпра. у храмі Божому, всечесному, нас обвінчав Іоасаф. Оце вже й все. Все життя. Бо що ж ти все зі мною?

КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ

І все ж є щось не до кінця ясне: чи не було чиєї злої волі? А ти все ждеш, біднесенька, все ждеш. А я все жду. Та все ж одна. Та назви сіл, побільшости з імен,- бо все ж Панфил, Григорій та Семен. Все ж охітніше. На все життя! Що він чмиру ніяка ж не рідня, а все життя старається, гарує.

ГОНЧАР ОЛЕСЬ – СОБОР

про кохання?» Хотілося затулити вуха, втекти, та все ж пересилила себе, досиділа, поки він докричав свою лекцію до кінця. Така вже доля в металурга: все життя лицем до вогню… Десь там, в Азії, епідемія спалахне, а їй уже Іван перед очима, бо хоч і щеплення поробив, а все ж таки тропіки, де здавна то чума, то холера…

СУШИНСКИЙ Богдан – Рiка далеких мандрiв

До такої професiї будь-хто готувався б серйозно, погодився я, тiшачись, що Iнга все ж таки сказала правду. Але все ж таки Роман ризикує занадто часто. – Якби вiн побував тут, у книжцi все виглядало б ще страшнiше. Невже все так i було? – Невже все це витесали й вирiзьбили ви самi?